Останній раз був в Карпатах ще 27 вересня. В жовтні не вдалось поїхати, хоч
і була відпустка, в листопаді - також не вийшло. Без гір вже "ломка"
починається. Аж 5 грудня вдалось з'їздити в Карпати. "Вколовся", попустило :-)

Пішов завдяки групі "Карпати кличуть", тобто просто приєднався до них. Вже з півроку слідкував за їхніми походами (Чорногора, Піп Іван, Петрос, Близниця, Свидовець, Сивуля - майже всі одноденні). Особливо вразив їх останній похід на Сивулю за один день з Максимця, 32 км в листопаді місяці, 26 чоловік в групі (багато хто перший раз в горах), 2 останні години - з ліхтариками, ще й на Сивулі була справжня зима.

Цього разу похід був на Синяк з Буковеля.
Я раніше ходив на Синяк зі сторони Хом'яка, зі сторони Малого Горгана, а напряму - з Буковеля, ще не ходив. Хоч давно хотілося.
Тепер майже технічний опис походу.

7:45 - приїзд в Буковель, знайомство. Зібралося нас 20 чоловік, ще троє чернівчан мають бути через годину, прийдеться їм доганяти. Приємний сюрприз від жіночої половини - привітання в честь дня українського війська + "чоколядний" заєць кожному :-)
8:15 - повертаємо з дороги вверх селом (в точці, яка знаходиться десь за 200 метрів до в'їзду до Буковеля), в сторону Синяка. Піднімаємося спочатку селом, по гуцульських подвір'ях, потім - крутий підйом через порубаний ліс, заходимо в туман, пізніше - більш-менш рівна ділянка, далі - ще один крутий підйом. Хтось йде, посміхається, хтось нарікає на важкий підйом, на керівників, що сюди завели (але добродушно нарікає, бо знає, що все-рівно потім ані трохи не буде шкодувати, що приїхав в Карпати).
10:45 - прийшли на полонину під Синяком. "Їжаки в тумані" - ось так все було. На полонині є кілька колиб, трохи перепочиваємо в найкращій з них. Роман Мартинів розказує нам про побут гуцулів, про технологію виробництва бринзи, будза і ще деяких продуктів з овечого молока.
11:20 - рушаємо на вершину.
11:50 - вже на Синяку. Підйом зайняв 30 хвилин. Тут досить сильний вітер, легкий мороз. Дехто скидає з себе мокрий одяг, міняє на сухий. Приймаємо по кілька грамів лікарства (як добре воно загріло), по кружці гарячого чаю. Вже пора обідати, а ми ще й не снідали :-) Фотографування в тумані. На вершині Синяка нас доганяють троє чернівчан, які трохи запізнилися на збір (вони ще
й на ніч залишаються).
12:45 - йдемо вниз. На полонині під Синяком розкладаємо поляну. Снідаємо, обідаємо, гріємося, говоримо тости. Майже в усіх позамерзали батарейки, тому фотографій нема. Напевно, найкращі моменти походу (вершину вже подолано, часу ще багато, дорога - тільки вниз).
14:20 - рушаємо з полонини.
14:25 - на полонинці-роздоріжжі. Повертаємо вправо, щоб не вертатися тою ж самою дорогою, а вийти прямо в Буковель, на трасу для чайників.
15:15 - останній привал у лісі. На трасу так і не вийшли, спустилися правіше - в долину Вільшинця. Перед самим Буковелем і прямо на його території - найбільше болото за весь день. Курорт, європейський, № 1 в Україні...
16:20 - біля басейну на території Буковеля.
17:00 - роз'їзджаємося. До Надвірної мене підвозять Сашко з Галиною. Далі - маршрутка до Франківська.
19:15 - маршрутка на Бурштин.
20:15 - вдома.

Фотографій всього кілька штук, бо внизу не витягав фотоапарат, а вище був тільки туман :-( Тож про краєвиди тільки здогадувалися.
Велике спасибі всім за чудову та гарну компанію!


Викладаю ще кілька хвилин відео з нашого походу. Без всякої обробки, монтажу, відеоефектів. Як зняв, так і виклав. Ну і фотоапарат це, так що якість відповідна.

Фрагменти походу, "їжаки в тумані":


Історії Р.Мартиніва про бринзу, будз та побут гуцулів:


( Кілька фото )

Зовсім недавно, 5 днів тому, 14 жовтня прийшла зима, випало 5-15 см снігу. Але до кінця тижня сніг зійшов, морозів не було. Ну не сидіти ж в неділю вдома. Вирішили поїхати в ліс на Цвітову подивитися за підпеньками.
Враження - незабутні :-( Дорога у лісі, а це якраз кордон між Франкіською та Львівською областями - майже суцільний бурелом. І зліва, і справа дорога закидана величезними поламаними зеленими гілляками. Кілька сотень метрів вручну відтягували ті гілляки - так і їхали вперед. Але потім набридло, лишили машину і пішли далі пішки. В лісі також купа поламаних дерев, в основному дубів і буків (вони тверді, не гнуться, але поламалися чи то від вітру, чи то від ваги снігу). Під ногами місцями ще лежить сніг. Все навколо зелене. І листя з дерев ще не опадає. Цікава така пора року - сніг і зелень.
Подивилися в яри - підпеньок нема, лише дуже старі і гнилі. І дуже багато свіжо повалених дерев та гілляк. Вийшли з яру, в старому лісі біля пеньків в траві почали попадатися підпеньки. І старі, і молоді, але трохи приморожені. На 3-х чоловік нарізали тих підпеньок два відра. Я всі свої підпеньки віддав колегам, не сподобалися вони мені.
От і гадаю тепер - це вже було закриття грибного сезону чи ні?

А традиційного закриття сезону в Карпатах так і не було. В Поляниці випало снігу по коліна. Сумно. Тільки лижники радіють.


Цвітова, після буревію і снігопаду


( Ще кілька фото з мобілки: )

Так як в четвер була зроблена розвідка, в неділю вирішив знову навідатися в ліс на Цвітову. Там в ярах кинулися маленькі підпеньки. Два яри я вже знав, ще два знайшов в Інтернеті з допомогою Google Earth.
Точні координати
Виявляється, дійсно в цьому лісі є ще кілька ярів. Легко їх знайшов. Але грибники і без Інтернету їх знали. Тож обійшов з колегами всі яри, находилися вверх-вниз, як в Карпатах, надивилися на численні обрізані пні та дерева. І сподіваного урожаю не знайшли. Але по відру маленьких підпеньок на кожного було. Дуже слабо. По лісі зовсім нема нічого, посуха. В ярах трохи кинулися, люди швидко позбирали. В четвер ще було багато дрібних, сьогодні вже й їх майже не залишилось.



Ех, в Карпатах вже два тижні не був. І в відпустку тільки пішов. Треба ще поїхати грибний сезон в горах закривати.

27 вересня. День туриста. В Карпатах був минулого тижня. Напевно, полінувався ще раз поїхати. Але день туриста все-таки. Тож до обіду з великою компанією поїхали в Дорогівський ліс. Думали, вже є підпеньки.
Нема... Жодної...

1 жовтня. Вже під вечір, на 2 годинки вдалось побувати в лісі за Цвітовою. В ярах починаються маленькі підпеньки. Через 2-3 дні повинні підрости. Так що "підпеньковий сезон" відкрито.

А в 2007 році на підпеньки жодного разу не їздив - все білі та й білі були. До 11 жовтня.
В 2008 році білі гриби в Карпатах були до 16 жовтня, а підпеньки в наших краях - до 21 жовтня (у мене), а знайомі збирали тоді і до 31 жовтня.



( Ще 2 фото з мобілки )

Так як зараз зовсім не грибний сезон (посуха), були плани піти в одноденний похід по Карпатах. Планувався маршрут: Поляниця-Синяк-Явірник-Яремче.
Але в останній момент було вирішено все-таки поїхати на гриби, а при відсутності - просто пошукати нові місця.
Поїхав з колегою по роботі. В Карпатах вже заморозки. Зранку вся Поляниця - біла від інію .
Десь в 7:40 приїхали в Буковель. Останній раз тут був 23 серпня минулого року. За рік багато чого змінилося. Частина Буковеля вже чиста, а решта - і далі є величезним будмайданчиком. Грибників цього разу було зо два десятки. Ми пішли на Маришечек, але не під 14 витягом, а через поляну, попри джерело. Пройшлись по знайомих місцях - грибів нема. Потім впали вниз до потоків, перейшли на сусідній з Маришечком хребет - все-рівно нема. Вийшли на хребет і пішли по ньому в сторону Столів. Грибники вже вертаються звідти з нічим. Вийняток - один чоловік з Яремче, що умудрився назбирати рюкзак, сумку та 2 кульки - білих та підосичників. Але він місцевий, знає ці гори, як свої п'ять пальців. Не доходячи до Столів, падаємо вліво. Натрапляю на підосичники, великі та молоді. Радий, що хоч так вийшло. І знову, як завжди, коли нема часу - тоді з'являються гриби.
Вниз до ріки вже майже біжимо - більше години зайняв спуск. Потім ще біля 2 км йшли до штучного озера і ще стільки ж - в центр Буковеля. Останні 100 метрів біжимо за маршруткою, що вже від'їзджала. Добре, що водій помітив, тож встигли.
Вдома, як завжди - в 8-й вечора.
Підсумок. Грибів, як і очікувалося, майже нема. Осінь в Карпатах - це щось неймовірне, особливо в таку гарну погоду. Нові місця розвідали, але дуже вони далеко. Довго з тих місць назад вертатися :-(



( Повна фоторозповідь )

Вдалось побувати в Карпатах, в селі Поляниця. Їхав разом з колегами по роботі.
У нас температура повітря вночі була +10. Робимо ставки на те, скільки градусів буде в Поляниці. Хтось каже +5, хтось +6. Але при в'їзді в Делятин вже було +4. Поправляємо ставки: +2, +1. В Поляниці виявилося +0.5. І дійсно, на траві - іній. І це 3 вересня.
В планах було назбирати грибів. Бо знайомий водій маршрутки Франківськ-Буковель казав, що кинулися і гриби, і грибники. І троє інших знайомих 4 дні тому назбирали по відру молодих білих грибів (з їх слів, бо сам тих відер не бачив).
Але, на жаль, з грибами вийшов великий облом. В мене - 4 білих та десяток підосичників. В колег - аналогічно. Нема навіть лисичок чи сироїжок. Одне добре - цілий день було ясно, сонячно, свіжо. Видимість - кілька десятків кілометрів. Дозріла ожина - по дорогах, зрубах - крупна та солодка і в великій кількості.
Так виглядає, що найближчі півтора-два тижні нема чого в гори по гриби їхати. В лісі дуже сухо, потічки обміліли або пересохли.
А в наших лісах - ще сухіше :-(

Весь мій урожай вдома:


( Ще 12 фотографій )

Вдалося ще раз поїхати в Карпати. Минулого разу був сам, тепер - ще з трьома колегами по роботі. Цього разу їхали машиною, в 6:30 вже були в Поляниці, назад виїхали аж в 16:30. Та й чого було спішити з таких заповідних місць.
Гарна погода, добре відпочили (чи навпаки, вимучилися). Білих грибів - негусто, прийшлось збирати лисички та сироїжки, щоб хоч чимось кошик заповнити. Пройшлися досить довгим маршрутом, розвідали нові місця, стежки, дороги - пригодиться в майбутньому.
Дуже багато чорниць - великі і нетронуті. Коли верталися до села, ще й на малину натрапили. На величезному зрубі (більше кілометра тягнеться) її дуже багато і також нетронута.
Треба чекати ще з пару тижнів до грибного сезону.

Кошик - мій, відро - колеги-грибника:


( Ще пару фото )

Субота, 18 липня. Нарешті вдалося поїхати в Карпати, в Поляницю. На відкриття грибного сезону. В Поляниці зараз період заготівлі сіна. Вийшов з маршрутки - не міг надихатися тими ароматами.
Ще не дійшов до лісу, а вже попався один підосичник. Потім в лісі - кілька одиноких білих. Для початку може бути. Але білі траплялися рідко. Прийшлось обмежитися галявинками з лисичками. Десь до 12-13 години в кошику мало що було. Але зустрів кілька грибників, які мали кожен більше відра білих. Значить, десь ті гриби є, просто мені не попадаються. Піднімаюся по дорозі вище. Ще один місцевий грибник (Гєник) каже, що щойно спускався по слідах великого ведмедя. Той ведмідь вимнув високу траву по дорозі і повернув за 150 метрів вище місця, на якому ми стояли - до малинника. Не думав я, що тут ще й ведмеді живуть. На форумі сайту karpaty.com.ua були розмови, що між Синяком та В.Зеленицею живе ведмідь, ще й не один. Виявляється, що між Синяком та Поляницею теж є ведмідь. А можливо, це той самий, ведмідь-альпініст, ходить через хребет туди-сюди.
Бачу, що часу багато нема, повертаюся разом з тим грибником вниз. Попадаються три великі білі гриби. Стає веселіше. Відстаю від Гєника. Гриби попадаються знову й знову. Чому я відразу сюди не пішов? Десь через дві години кошик майже повний.
От часто так буває, що півдня ходиш майже даремно, а в кінці, коли часу нема, гриби самі вискакують.
На трасу прибіг за 5 хвилин до відправлення маршрутки. Відкриття сезону-2009 в Карпатах вийшло досить вдалим.
На трасі Поляниця-Татарів-Микуличин-Яремче-Делятин, як не дивно, грибів майже нема - кілька тарілок на всю трасу.
Дорога назад була досить важкою. В маршрутці - сильна жара. Потім виявилось, що цей день був самим жарким днем першої половини літа за останні 7 років. На роботі в тіні електронний термометр показував більше 33 градусів.
Фоторозповідь тут (44 фото)






Коротке відео. Що за гриб?

Ще раз побував у Войнилівському лісі. Білих грибів знову нема. Жодного. І підберезники вже відходять. Хоч неповний кошик все-таки назбирав, знайшов всередині лісу досить велику нетронуту площу. Ще й червивих грибів було менше, ніж минулої неділі.
Зустрічав діда-грибника, питаю:
- Є щось?
- Та, білого ні єдного, тільки дві каліки.
Каліки - це ті ж підберезники. А в мене - майже повний кошик. Так що "полювання", виходить, досить вдале.
Знайомі були на Рогатинщині - майже нульовий результат. Інші знайомі були в Юнашківському лісі - по кілька сироїжок.
Так що ближчий тиждень нема чого за грибами йти.
І взагалі - пора вже їхати в Карпати.
Фото нема - донька не спиталась і почистила :-(

В суботу, 4 липня, на кілька годин з самого ранку їздили до Юнашківського лісу. Помало починаються білі гриби (у мене був з десяток невеликих), підберезники, моховики, сироїжки. Багато місцевого люду у лісі. Усі гриби невеличкі, ростуть виключно на світлих місцях. В кінці натрапив на "баранячу голову" - і відро стало повним.



В неділю, 5 липня, незважаючи на зовсім невтішні розповіді знайомих, все-таки вирішив навідатися до Войнилівського лісу. В гарному грибному лісі знайшов одного-єдиного білого гриба та кілька лисичок і сироїжок. Потім перейшов в інше місце, в старий ліс. Почали масово попадатися молоді підберезники - виключно по старих дорогах. Інколи навіть по 15-20 штук на одному місці. В результаті - повний кошик. Кілька фото з мобілки тут:



Як не дивно, але грибників у лісі не було зовсім. Зустрічав чоловік 10, які йшли по малину на зруби.

На вихідних були в Карпатах, на базі відпочинку "Легенда". З п'ятниці до неділі, 26-28 червня. З погодою повезло. Дощ падав лише однієї ночі. Майже безхмарно, тепло, свіжо після багатьох дощових днів.
По горах находився достатньо - 3 рази досить далеко та кілька разів - на близькі поляни, річку і т.п. Дивився і за грибами. Сумно. А білих грибів - таки повний нуль :-(
Кілька фото:

На трасі гриби були лише в одному місці - і то мізер. Продають лише чорницю - 20 гривень за літрову банку.

14 червня. Грибний сезон-2009 - відкрито. Войнилівський ліс, компанія з 4-х чоловік, гарна погода після дощу, що падав цілу ніч. Зранку з дороги було добре видно Карпати - Сивулю та Ігровець.
Навіть гриби були - лисички та сироїжки. Але як для першого разу - то можна сказати, багато.


21 червня. Не хочеться робити новий запис. Тож дописую до попереднього.
Через тиждень знову побував в Войнилівському лісі. Результат майже такий самий, тільки сироїжок більше:


Білих грибів не було, хоч знайомі в цей день знайшли по кілька білих в Дорогівському лісі. І на базарі почали з'являтися білі гриби.

Це було 23 серпня 2008 року, в Буковелі:

Я ще тоді дав назву до фото: "Росте якесь чудо". Тоді воно більше було подібне на майбутній гараж.
А тепер це чудо виглядає так:

(Фото з сайта Буковеля)
Але чомусь, як проходжу ці місця (з супер-будиночками, супер-газонами і т.п.), найбільше хочеться пошвидше це все проминути і добратись до місць, де цієї цивілізації нема. Цивілізації і вдома багато, а в горах хочеться нетронутої природи, чистих стежок і гарних, нешироких та нерозбитих лісовозами доріг.

Вже давно хотілося побувати на Синячці. Невисока гірка (1400м) недалеко від Яремче.
Тож виїхав з колегою по роботі в 4-й ранку з Бурштина.
5:20 - маршрутка Івано-Франківськ-Поляниця.
6:45 - виходимо в селі Дора перед Яремче.
7:30 - прийшли на добре відому базу відпочинку "Легенда". Переговорили зі сторожем, розбудили знайомих, перекусили. До двох Ігорів приєднався ще третій.
8:30 - пішли на Синячку. По дорозі любуємося краєвидами, фотографуємо, не спішимо. Погодка чудова, людей нема взагалі, ми самі на всі гори :-)
12:00 - вийшли на вершину зі сторони полонини Лазок. Фотографуємо пейзажі, обідаємо.
13:00 - починаємо спускатися вниз в протилежний бік - в сторону Яремче.
13:45 - полонина Щівка.
14:30 - полонина під горою Погар. Навіть не полонина - просто зруб, колись його не було. На зрубі - будка від машини, де можна переночувати. Всередині - дерев'яні нари і буржуйка. І досить всяких харчів, які залишили попередні туристи :-) Але у нас і своїх харчів вистачає.
16:00 - знову на БВ "Легенда". Погода гарна, нікуди не спішимо, трохи відпочиваємо. Знаходяться місця в машинах, тож додому їдемо прямо з бази.
20:30 - вдома.
Гарний вийшов похід на один день. Вчетверте я був на Синячці :-)
Пройшли в поході десь 20 км (по карті), реально вийшло трохи більше. Перепади висот: 480м - Дора, 580м - Легенда, 1400м - Синячка, 580м - Легенда.
З погодою повезло, в цьому році 10 травня поки-що було самим теплим днем. Вже півтора місяця - посуха, річки, потічки обміліли. Деякі джерела взагалі пропали. Для туриста - добре, бо є багато розбитих лісовозами доріг, по яких після дощу не пройшов би.
Невелика фоторозповідь нижче:
http://pics.livejournal.com/zubrytsky/gallery/00049dw9

Ех, знову в Карпати хочеться.

Коротке відео з задоволеним туристом, що покорив вершину:

Ще одне відео (останні метри перед вершиною, вигляд з гори на сусідні хребти та вершини - Хом'як, Синяк, Довбушанка, Говерла, Сивулі):

Як це не дивно, але ще не бував в зимових Карпатах. 20-22 лютого всією сім'єю і з гарною компанією (кум, кума з сім'ями) побували в Карпатах. Старі добрі місця - база відпочинку Легенда, найкраща база в Карпатах. Три кілометри до цивілізації - села Дора біля Яремче.
Стандартно: два вечори - шашлички. Зимою вони ще кращі, ніж літом. Вдень - катання з гірок на лижах, санках, навіть на ковриках з машини. Прогулянки до бурової, до монастиря біля Дори, поїздка в Яремче на водоспад.
Кілька фотографій:

19 жовтня. Неділя. Знов сусід віз бусом цілу компанію, цього разу трохи меншу, 6 чоловік - на природу. Були в Дорогівському лісі, по дорозі і туди, і назад переїзджали вбрід ріку Сівка, бо міст ще не добудували. Зранку всі поля - білі від морозу. А в лісі плюсова температура, лише на галявинах - теж трохи біло. З підпеньками слабувато - півкошика. Хоч це типово саме цього року і саме у мене. Минулі 2 роки взагалі за підпеньками не їздив, бо було багато білих. В цьому році - ні білих, ні підпеньок :-)
21 жовтня. Вдалося після обіду з кумом навідатися до лісу за селом Цвітова. Це вже Львіщина. Цього разу з підпеньками повезло - повний кошик та ще й добрий кульок. Кілька фото з мобілки:

Вже більше місяця не був в Карпатах. Аж тепер вийшло поїхати.
Вже як стандарт - село Поляниця, 140 км від дому, виїзд в 4-й ранку, приїзд по 7-й годині ввечері.
"Такого мізеру в Карпатах ще не було за останні 4 роки" - це було на початку вересня. Виявляється, може бути ще менше :-( Проходив з 8-ї години ранку до 1-ї - з трьома моховичками. Оце справжній мізер. Правда, вже на околиці лісу знайшовся десяток-другий лисичок. Ну й то добре.
Вже вийшов з лісу, йшов до дороги, аж натрапив серед поля на 14 підосичників вкупі. Зрадів, організував фотосесію. Потім через 10 метрів побачив великого білого - теж серед поля. Пізніше надійшли двоє жінок, обмінялися кількома словами (це були перші люди, яких я зустрів сьогодні в горах). Вони мали в кульках десь по 20 білих грибів, кажуть, що збирали по полю, в ліс навіть не заходили. Відійшов я від них трохи, а жінки на тому місці, де я знайшов одного гриба - знайшли ще 7, трохи менших, в траві. Куди я дивився? Балакав...
Пізніше на цій же полянці знайшов ще більше десятка підосичників, кілька маслюків. А білий гриб так і залишився один.

По дорозі додому по трасі гриби продавали лише в 2-х місцях. Миска білих - в Татарові. І відер 20 вкупі в Делятині - підпеньки, підосичники та трохи білі.

7 жовтня. Через кілька днів закінчується відпустка. Тож пристав на пропозицію колеги піти до найближчого лісу - перевірити, чи є підпеньки. Є, але тільки на одному колишньому зрубі (зараз самі корчі-дебрі). 100х100 метрів і чоловік 20-30 топчуться навколо. Хто прийшов скоріше - більше назбирав. Я прийшов до лісу годині в 10-й, то ж вийшло небагато - півкошика.

8 жовтня. Ще раз поїхав на природу - в Войнилівський ліс. Сумно. Сподівався на підпеньки та осінні моховики. Нема.
10 жовтня. Насташинський ліс. Вчора люди носили звідси підпеньки. Сьогодні вже майже нема. Піввідра, але гарних (молоді, на довгих ніжках).
Щось сезон підпеньок не зовсім вдалий :-(
12 жовтня. Сусід віз бусом цілу компанію в Блюдницький ліс. Я також приєднався. Чудовий день золотої осені. Сонячно. В лісі прохолодно. Красота. З підпеньками знов не повезло. Трохи підпеньок і трохи моховиків. Усі поназбирували по кілька відер рядовок (гливів). Я на таке не приставав.
Єдиний білий гриб на всю компанію:

Ще раз навідався до Войнилівського лісу. Результат - майже нульовий. Всі гриби помістилися в одній тарілці.
Була спека - не було грибів.
Падали холодні дощі - теж не було.
Вже тиждень помірного тепла - а грибів і далі нема. Так і зима почнеться.
В лісі знову досить сухо. Під ногами вже купа листя. Будуть дощі і тепло - будуть підпеньки. А білих в цьому році, можливо, вже й не буде :-(

Більше місяця сильної спеки, потім днів 10 холодних дощів. Як наслідок - майже нульовий врожай грибів. Повезло, що не було дощу, незважаючи на прогноз погоди.
Просто прогулявся по лісі, переконався, що білих грибів нема, підосичників - також. І підпеньок ще нема. І осінніх моховиків, які в деякі роки сильно родять в цьому лісі - нема.
Поки що нема. Буде "бабине" літо після цих дощів - гриби ще точно будуть.