Карпати кличуть. Знову і знову. На травневі свята випало чотири вихідних. Три дні - ударна праця на полях-городах. А перед тими городами, в неділю, 29 квітня – вдалось здійснити одноденну поїздку в Карпати. Клич був даний наперед. Зібралось 16 чоловік. Географія – вся Західна Україна. Львів, Самбір, Дрогобич, Трускавець, Тернопіль, Бурштин, Галич, Івано-Франківськ, Яремче, Ясіня :-)
Трохи хронології, як завжди.

4:00 - виїзд з Бурштина автобусом Рогатин-Чернівці. Поки-що нас троє. В Галичі +1.
5:10 - автобус Франківськ-Верховина. Нас уже 11.
7:40 - виходимо на Кривопільському перевалі, чекаємо поки всі під'їдуть. Зібрались усі 16. Невеликий сніданок.
8:20 – рушаємо.
8:45 - Кострицьке дерево (старий бук). Далі заходимо в ліс. Планували повернути праворуч по маркованій дорозі, щоб вийти на полонину з колибою, але чомусь взяли вліво. Трохи лізли в лоб (краще б цього не робили).
11:30 – неквапом виходимо на хребет. Відкриваються неймовірні краєвиди Чорногори. Проходимо Кострич (1544м) і зупиняємось за ним на обід. Затяжна фотосесія, відпочинок і т.п.
13:30 - закінчуємо обід, розділяємось на 2 частини. Хто прийшов на день – вертається назад до полонини з колибою, хто на 2-4 дні – йде вниз в Бистрець на ночівлю.
14:40 – полонина з колибою. По дорозі до неї знову були на Костричі, а також на Костшиці (1586м). В Колибі нас уже зачекався Валентин з накритим столом :-)
15:30 - рушаємо з полонини в сторону перевалу.
16:30 - джерело біля хати.
17:15 – перевал. Трохи пива – в самий раз. Верховинських автобусів не видно, познімалися з рейсів :-( Машиною доїжджаємо до Татарова.
18:15 - в Татарові на повороті. І тут ніяких автобусів нема. Завтра – вихідний, студентів нема, водії скоротили собі робочий день :-(
19:15 – дочекалися автобуса Верховина – Франківськ.
21:00 - Франківськ, вокзал.
21:02 - дизель до Бурштина. Якби не встигли – не знаю, де б ночували.
22:30 - вокзал в Бурштині.
23:00 - вдома.

Ось такий вийшов затяжний по часу одноденний похід. І знову гарна погода, гарна компанія і звичайно, неймовірно красиві весняні Карпати. Шкода, що не вийшло залишитися ще на кілька днів. Бо 10 чоловік + ще шестеро, які трохи спізнилися – продовжували на другий день похід з Бистреця на Чорногору (Бребенескул).

Куди б тепер податися іншим разом? Напевно, на Чорногору :-)


Початок походу, Кривопільський перевал
( Невеликий фотозвіт нижче (ще 35 фото) )

Як почались морози більше 15 градусів - на Бурштинському морі з'явилися лебеді. Спочатку їх було кілька штук, в останні дні кількість стабілізувалася - рівно 24. Вже привиклося, що в обідню перерву ходимо підгодовувати лебедів.



( Ще 28 фото (від 30 січня до 10 лютого) - з мобілки )

Три тижні тому в поході на Кукул було сплановано піти на сусідній з Кукульським - хребет Кострича. За кілька днів зголосилося 14 учасників. Нашаманили гарну погоду - і поїхали.
Трохи часових міток походу.
4:00 - виїзд з Бурштина. Поки що я сам.
5:10 - автобус Івано-Франківськ - Верховина. Нас уже четверо. По дорозі к-ть учасників зростає.
7:30 - виходимо на Кривопільському перевалі. Нас уже 12 :-)
8:00 - рушаємо з перевалу.
8:25 - Кострицьке дерево (старий бук).
10:30 - виходимо на хребет.
11:00 - 12:30 - відпочиваємо, снідаємо-обідаємо. До нас приєднуються ще двоє друзів.
12:40 - йдемо попри руїни колиби.
13:30 - біля хреста зі столиком і лавками, ще один перекус (не останній). 5 чоловік йдуть до колиби, решта - вниз до траси.
16:20 - присілок Стаїща, ми вже на трасі Верховина-Ворохта.
17:15 - сідаємо в автобус до Франківська.
20:00 - Франківськ. Маємо 3 хвилини, що пересісти на останній львівський автобус.
21:00 - вдома.



Похід був чудовий. Карпати - сила :-)

( Краєвиди Костричі і Чорногори. Люди і гори (58 фото) )

4:00 - виїзд з Бурштина, нас поки-що троє.
5:10 - автобус Івано-Франківськ - Верховина. Тут четверо учасників уже чекають нас. В Надвірній ще двоє сідають в автобус.
7:15 - виходимо на 6-му кілометрі за Ворохтою, поворот на Заросляк. Разом нас - 9.
8:15 - прийшли на КПП. Заставляють платити за вхід. Ми хоч і не йдемо на Говерлу і всього навсього на кілька годин - все-рівно мусимо платити. 20 грн з чоловіка. Якщо на Чорногору на пару днів - та сама плата буде. Іншим разом треба буде це КПП обходити стороною. Після останнього великим котеджа за КПП повертаємо направо і йдемо лівою стороною потічка. Стежка широка і густо маркована. Через півгодинки зупиняємось снідати.
9:50 - проходимо повз розвалену колибу у лісі. Не спішимо, бо часу багато.
10:30 - ліс закінчився, вийшли на полонину Закукул. Неймовірні краєвиди. Вся Чорногора - рукою подати, до Петроса чи Говерли - менше 10 км по прямій. Ліва половина полонини - біла від густого інію, права - зелена. З іншої сторони - Горгани (до Сивулі і далі), видимість - до 80-100 км. Затяжна фотосесія :-)
11:30 - вершина Кукула, кругом - ліс. Фото на згадку. Далі маршрут йде через так звані Кукульські полонини (пол.Кукул, пол.Лабєска, пол.Григорівка, пол.Під-Бердя, пол.Буковинка, пол.Припір).
12:20 - в кінці Лабєски повертаємо вправо до колиби, накриваємо біля колиби стіл, обідаємо. Звідси можна йти вниз прямо до Ворохти. Але ми хочемо, щоб верхами і довшою дорогою.
13:20 - вертаємося пару метрів на хребет і йдемо в сторону Вороненки.
15:10 - відома пол.Буковинка. Тут я вже бував на грибах, тільки в цьому році це вже 4-й раз :-)
16:25 - станція Вороненка, добре, що встигли.
16:30 - поїзд Рахів-Івано-франківськ. Кілька років не їздив поїздом. Такий кайф, якщо порівняти з тісними маршрутками. І ми самі на цілий вагон. Весело їдемо до обл.центру :-)
19:20 - вокзал в Франківську.
19:30 - автобус Снятин-Львів.
20:20 - Бурштин.
Похід, як завжди, вдався на славу. Гарна компанія, в своє задоволення пройшли 20 км. Перших 10 км - за 6 годин, наступних 10 - за 3 години (бо поїзд не чекатиме). Хоч ніхто ніколи на Кукулі не був, але ні разу не зблудили. Погода посприяла - снігу не було, вітру не було, сонце світило цілий день.
Ну і хватить про той похід:-) Наступна запланована вилазка - на Костричу. Цей хребет - поруч.



( Кілька фото з коментарями (12Мб, 53 фото) та карта маршруту )

Той самий похід очама інших учасників:
49 шикарних фото від Богдана
234 не менш гарних фото від Олі

На протязі цілого тижня багато знайомих їздили і ходили за підпеньками. Ніхто багато не збирав. Кліщівна, Цвітова, Войнилів - майже повний нуль. Бурштинський ліс, Тенетники, Корчева - збирали, але мало. Тиждень пройшов, хлопці закликали знову піти до Бурштинського лісу в неділю. Набагато сумніше, ніж тиждень тому, але гідне відро гарних підпеньок було. Маленьких по лісі вже не видно. І старих капелюхів ще нема - люди все повирізали, не дають тим підпенькам зістарітися. Хоч людей по лісі зовсім не зустрічали, напевно, пішли слухи, що вже нічого нема.
Так що просто провів неділю на природі. І вимучився знову, бо зайняла ця піша прогулянка від 7-ї ранку до 4-ї вечора. Грибний сезон скоріш за все закрив, бо наступні 2 тижні не буде як.
Попереду, значить, зимові походи по Карпатах :-) Не чекати ж до весни.

З білими грибами в цьому році було негусто. Висновок - треба йти за підпеньками. Пішов з колегами до найближчого лісу - Бурштинського. По лісі багато маленьких підпеньок, але нам вдалося в кількох місцях натрапити на чуть більші, які збираються набагато швидше. Ледве їх дотягнув додому, все-таки 4 км треба було йти назад, а підпеньок було 15 кг (зважив вдома по привичці) і рюкзака не брав.
Частину заквасили з капустою, частину замаринували, частину - роздав.




( Ще 4 фото )

Ще раз був в Осмолоді (навіть 11 км за Осмолодою). Погодка пречудова, пейзажів сильно не бачив, бо по верхах не ходив. Гриби закінчилися. Знайшов десь біля 1 кг білих плюс всяка всячина. І колеги ( а нас було аж дев'ятеро) - приблизно так само або й менше. Місцеві лісогуби лісоруби кажуть, що дощів не було місяць.
Зранку був приморозок, а вдень - жара.
Хоч грибів і не було, але задоволення від поїздки отримав. Ще й цього разу їхали з ночівлею. Переночували в гарних умовах в Дарівському лісництві (навіть не сподівалися, що нас так добре приймуть).
І ще приємний сюрприз. За два тижні дорогу до Осмолоди добре підлатали. Навіть за Осмолодою в дуже багатьох місцях ями засипані свіжим шутром або колотим каменем.
Кілька фото викладу трохи пізніше.

Карпати кличуть і кличуть. В суботу колеги по роботі назбирали по 1-2кг білих і по 2 відра підосичників. Тож вирішив також поїхати в ті ж місця - в Поляницю.
Великої компанії не хотілося. Але й самому скучно. Тож мав одного напарника - знайомого з Франківська. Зранку в горах - мінус 1, на траві - іній. Але на першому ж підйомі зігрілися. І далі цілий день було дуже комфортно ходити. Гарно погуляли, намотали кілометрів, налюбувалися осінніми Карпатами :-)
Результат менший, ніж очікували - по кілька білих грибів і по відру шикарних підосичників. А в автобусі один гуцул з Татарова мав повнезний рюкзак білих - десь за Буковелем збирав (можливо під Довбушаннкою). І казав, що 2-3 дні тому кинулися гриби, а сьогодні вже менше.
Дорога назад знову добряче вимордувала :-( Зараз скоро темніє, тож додому приїхав вже затемна.
Усі підосичники виявилися чистими і твердими. Сезон закривати ще рано :-)


Кілька фото з мобілки

Були в Вороненці. Спортивні получилися гриби :-) Кілометрів намотали добряче. Результат - у мене десь 2-2.5 кг. У колег - 2, 4, 5 кг. Гриби - в основному молоді, осінні. Ростуть на полонинах по межі лісу, у лісі по вологих місцях з мохом, в старому світлому лісі. Ми збирали вище 1150м. Багато молоденьких грибів розміром, як сливка або навіть вишня. Бракує вологи, щоб ті маленькі гриби пішли в ріст. Вдома, коли чистив, помітив, що багато невеликих грибів (як сливка) мають погрижені шапки, причому ці погрижені місця вже затягнулися. Висновок - хоч малий грибочок, але має вже багато днів. І людей з хорошим зором давно не було :-)
У горах в основному, за невеликим вийнятком, дуже сухо. І дивно, що взагалі гриби ростуть.
Про краєвиди коротко - Говерла, Петрос, Хом'як, Синяк, Довбушанка, Сивулі і т.п.
Коли верталися назад - на трасі в Татарові, Делятині продавали трохи свіжих грибів - небагато (з 10 точок), тарілками, а не відрами. Але також тільки молоді грибочки. Тобто гриби тільки почалися. Але обов'язково треба дощів.
А в Дорі на трасі масово продають яблука. Великі, солодкі, мале відро (прибл. 4 кг) - 10 грн. Купив 3 відерка, а вдома зрозумів, що мало, бо всім карпатські яблука сподобалися.
Акумулятори в фотоапараті треба міняти. Тож фотографій - мінімум.

Полонина Буковинка і Петрос:


Снаряди в одному з окопів 1-ї світової:


Мій невеликий урожай білих, ті 2 великі виявилися чистими:

Їздили в п'ятницю в Осмолоду. По розповідях знайомих - кинулися непогані і масові білі гриби. Вирішили перевірити. Зібралась компанія з 6 чоловік.
3:30 - виїхали з дому
6:30 - Осмолода. Проїхали ще 14-15 км, заїхали в тупик, далі вже навіть лісовозної дороги нема. Зрозуміли, що промахнулися, але нічого - йдемо догори. Піднялися метрів 200 по вертикалі, згори відкрилися шикарні краєвиди, зорієнтувалися по карті. Так як грибів нема зовсім - вирішуємо вертатися до машини і їхати назад, шукати розвилку, де помилково повернули. Знайшли, поїхали в правильному напрямку.
10:30 - приїхали в потрібне місце. Годин 3 часу втратили. Піднімаємося знову догори. Відразу починають попадатися гриби - в основному літні і немолоді. Аж під вершиною знаходимо гарний ліс, дуже чистий, без лишньої гілочки - як парк. І попадаються дуже гарні осінні гриби середнього розміру. Хто взяв кошик - назбирав повний, хто відра - також повні.
16:00 - прийшли до машини.
17:00 - виїжджаємо додому.
21:00 - вдома. Вже давно темна ніч. Ця дорога назад добряче вимордувала.
Ех, ще б разок туди поїхати :-)




( ще 14 фото )

Неділя, вихідний. Вирішив поїхати в Карпати. Особливої надії на гриби не було. Усі грибники казали, що нема, бо сухо. Але не вірю, поки сам не переконаюся.Тож вибрав Поляницю. Натрапив на шикарні тверді лисички, вже в 9:30 мав повний кошик. Потім пішов геть від тих лисичок шукати білі. За півдня знайшов штук 7 :-) Але той груз лисичок добряче вимордував. Не хотів десь ховати, бо не збирався вертатися тою ж дорогою. Пересипав лисички в рюкзак і тягав його півдня.
Але задоволений вилазкою. Вперше в цьому сезоні ходив сам. Красота! Не зустрів жодної людини в горах.
Тільки в автобусі, коли вертався назад - було трохи грибників. Мали хто 4 кг білих, хто менше.
І трохи інформації - в Яремче сідало кілька чоловік з повнезними відрами підосичників. На трасі в кілької місцях продавали невеличкі білі, значить десь вони вже починаються. Так що навіть, коли всі кажуть, що грибів нема - все-рівно вартує їхати в Карпати! ( Ще трохи фото )

В перший день осені і передостанній день відпустки поїхав в незнайомі краї - аж за Ворохту, за Кривопільський перевал - в село Волова. Це вже Верховинщина. За провідника був Валентин з Франківська. Находилися горами аж занадто. Перепад висот від дороги до вершини Бубенської - більше 450м. Грибів було не дуже, багато перерослих, старих. Але чудова погода, гарна компанія, неймовірно красиві місця - і жодної людини в горах. Вперше взяв кілька корбанів, виявилися дійсно смачним грибами. Крім грибів, на нижніх полонинах є багато рясної брусники, ожини і трохи крупної чорниці (багато нема, бо позбирали).
Так сподобалося в тих місцях, що спізнилися на автобус, який їде в 16:00 з Верховини. А рейсу в 17:00 не було. Тож сіли аж на автобус, який з Верховини їде в 17:20, а в Воловій - десь в 17:45. В Франківськ приїхали в 20:30 і не встиг на останній львівський автобус на 20:05. Їхав додому "Червоною рутою" в 21:00 - 40 км за півтори години :-( Вдома був біля 23-ї години. Це при тому, що виїхав в 4-й ранку.
Але Карпати того вартували, а осінні гриби ще попереду.






( Ще 33 фото (трохи грибів і більше пейзажів) )

Був в Вороненці на грибах. Напарник знайшовся напередодні пізно ввечері. Але вже вдвох веселіше. Виїхав з дому, як завжди - в 4:00. В 5:10 - автобус до Ворохти. Десь в 7:30 приїхали в Ворохту, знайшли транспорт до Вороненки (дорого) і вже в 8:00 були в Вороненці. Пішли незнайомим маршрутом - через полонину Лампарівка. Дуже болотиста дорога. Хоч кругом в горах сухо, на дорозі все-рівно купа болота. Потім - трохи блуданули, але вийшли на полонину Припір. Тут поснідали і пішли в сторону пол. Буковинки. Почали попадатися гриби. Обійшли полонину, перейшли на Лазещинську сторону. Ще трапилося трохи маленьких білих. Зустрічали грибника, який спускався з Кукульських полонин - повний рюкзак і дві сумки. Ну ми не такі заядлі грибники. Зустрічаємо ще двох грибників, які нас "порадували", що рахівського поїзда в 16:30 не буде, бо їздить він тільки в суботу, неділю, понеділок. Значить, до Вороненки йти 5 км, а потім до Ворохти - 6-7 км.
Спішимо, бо часу вже мало. Прийшли на залізничну станцію і тут повезло - знайшовся бусик до Ворохти :-) Потім - до Франківська і близько 20:15 вже був вдома.




Відео на 2 хвилини:


( Ще 20 фото )

Ця поїздка була спланована ще кілька місяців тому. Усе добре склалося, тож зранку 20 серпня поїхав разом з сім'єю. Дружину і доньку підібрала Наталя зі Львова, а я їхав своїм ходом. Кілька слів про похід.
20 серпня.
5:15. Виїхав з Бурштина автобусом Рогатин-Кути.
7:00. Автобус з Ів-Франківска до Яремче. Далі повезло, водій продовжив рейс до самого Заросляка.
10:00 - Заросляк. Наша компанія (разом 17 чол.) щойно також сюди приїхала. Рушаємо до плато під Говерлянським водоспадом
11:00 - прийшли під водоспад. Розкладаємо намети. Снідаємо.
12:45 - рушаємо догори стежкою зліва від водоспаду.
13:00 - на вершині водоспаду, повертаємо наліво догори на відріг Брескула. Тут до нас приєднується велика компанія львів'ян, які йдуть на Бребенескул.
Мої починають відставати. Дружина не ходила по горах років десять, донька ще взагалі в поході не бувала. Придумали гарний варіант - не йти до Несамовитого, а обмежитися Пожижевською.
15:00 - г.Пожижевська. Повертаємо наліво вниз до пол.Пожижевської. Ще такого розслабону на Чорногорі не мав ніколи, Йдемо помало, часу море, їмо чорницю, бруснику, малину. Погода і видимість - просто неймовірні.
17:00 - полонина Пожижевська. Після неї трохи шукаю в лісі гриби, але без результатів - тільки 2 білих.
18:30 - прийшли в табір під водоспадом. Тут вже чекає смачнющий борщ та карпатський чай.
19:30 - вертається група з Несамовитого, дуже замучені.
20:30 - вертаються останні 5 чоловік, які після Несамовитого ще побігли на Шпиці і Гомул. І спускалися з Гомула без стежки по жерепу. Добре, що встигли до ночі вернутися (не зблудили). Кажуть, що майже бігли. Але страшно задоволені.
Далі - вечеря біля ватри, надзвичайно зоряне небо, місяць, пісні до 1-ї ночі.

21 серпня.
4:00 - двоє чоловік пішли на Говерлу зустрічати сонце. Я щось не приєднався до їхньої компанії.
7:30 - страшні крики згори з водоспаду. Це Роман повернувся з Говерли і купається під вершиною водоспаду. Розбудив весь табір :-)
8:30 - я з Мішею та Андрієм йдемо на Говерлу. Попри водоспад догори, потім - на перемичку Брескул-Говерла.
10:00 - вершина Говерли. Вийшли сюди дуже легко, ні разу не впрівши.
11:00 - йдемо вниз вже іншою дорогою, яка веде до Заросляка, а потім повертаємо вправо до водоспаду. Тут і я вирішив скупатися - вперше в житті купався в Говерлянському водоспаді :-)
12:30 - ми вже в таборі. Обідаємо, хто їде додому - складає намети. Приїзджають ще тернополяни з 7-місячною дитиною. Ми вирішуємо їхати сьогодні.
15:30 - йдемо з табору вниз. З машинами не склалося, тож добираємося своїм ходом. З Заросляка після півгодинного чекання їдемо бусом до Ворохти, потім - автобусом до Яремче, потім - автобусом до Франківська. І чудом встигаємо на 20:05 на останній львівський автобус.
21:00 - вдома. А треба було ще лишатися в таборі і їхати на другий день.

Гарний і легкий похід вдався. Чудова компанія, з якою не раз ходив і ще не раз підемо в Карпати.





Відео з Говерлянського водоспаду:


( Ще 31 фото )

Був з колегами в Лазещині - тільки 2 кг білих грибів плюс всяка всячина. У колег - і більше, і менше. Якесь невезіння. Хоч гриби - не головне, головне - сам процес, гарна погода, гарні краєвиди, гірське повітря. І шикарний вигляд на Петрос і Говерлу, які були зовсім поруч. Зранку було +7 - такий кайф. В обід вже була жара - в горах +20, по дорозі назад +27 - ужас.


Фотоапарт з собою не брав, тож тільки два фото:

Початок у колег був непоганий :-)

Весь мій урожай. Було трохи більше, але роздав вдома, щоб менше чистити :-)

Після не дуже вдалої суботи вирішив і в неділю поїхати в Карпати за грибами. Цього разу нас було четверо і поїхали в Вороненку. Результат приблизно такий же. Троє мали по 2-3 кг, в одного - десь 5 кг. Коли сиділи на полонині на вершині г.Верх-Дебря, зрозумів, що це наймальовничніше грибне місце в Карпатах - з тих, де я був. Говерла і Петрос - як на долоні, зовсім поряд.
Знову затратив 16 годин разом з дорогою. Хоч другий день підряд їздимо за 150 км від дому, але чомусь цей другий день був легший. Хоч кілометраж в Вороненці вийшов набагато більший, ніж вчора в Поляниці.
Фотоапарат забув вдома, тож є лише одне фото:

З часом витягну фото з мобілки і добавлю сюди.

Ще одне відкриття сезону. На цей раз - в Поляниці. Поїхав з колегою. Стандартно - виїзд в 4:00, приїзд - в 20:00. Гарна погода, зустріли кілька грибників. Але видно, що ліс добряче потоптаний. Гриби - як сливка і як бульба. Великого - жодного. Усі - чисті, без жодного хробака. І спортивні гриби, бо треба добре за ними находитися.


( Ще 15 фото )

Тиждень тому був в Войнилівському лісі - мало що грибів було. Але згадав, що було багато насіяних лисичок. Тож не пропадати неділі - вирішив ще раз поїхати в цей же Войнилівський ліс. Ще й колега склав компанію.
Сьогодні вже краще, ніж тиждень тому. Лисички підросли, з'явилося досить сироїжок. І трохи підберезників. Білого гриба і підосичника - жодного. Сумарно - десь 3-4 кг такого асорті:

Погодка - хмарно, але комфортно. Видно було Сивулю, яка десь за 50 км. Зранку температура +14, ближче до обіду +17. І дощу в тих краях кілька днів не було, хоч у нас вчора була сильна затяжна злива.

Колега похвалився, що в Войнилові ще багато підберезників є. Вирішив назбирати багато підберезників, ну і сироїжок, лисичок - також багато. Взяв меншу доньку, великий кошик, великий кульок - і поїхали до лісу. В результаті гарно прогулялися, попали під грозу, а грибів - майже нуль. Білих - так повний нуль.

На наступний день колеги по роботі їздили в Поляницю. Погода була гарна, в горах досить волого, а грибів - по 1 білому і по 2 підосичники на кожного грибника. Називається, сходили в розвідку :-)

Вперше в цьому році поїхав на гриби в Карпати. З колегами по роботі - разом 5 чоловік. Вибрали Лазещину.
Трохи білих, багато лисичок. Більша половина білих вдома відійшла. Сильна жара, обіцяного дощу не було. В горах дуже сухо, по розбитих лісовозами дорогах куряться порохи! Білі майже всі - старі, молодих - одиниці. І в колег приблизно так само (білих трохи більше, лисичок - менше).
Висновок - ближчим часом нема чого туди їхати, треба дощів. Хіба в інший район Карпат, де мокріше.
Кілька фото з мобілки:

	Кабанюра - зі слів автора (власника)
	Попадались і гарні екземпляри
	Це краще, ніж в жару драпатися молодняками
	Ще не фініш. В обід кошик був повний, але в основному лисички
	Лисички були гарні
	Менша половина білих. А більшу вдома викинув, бо червиві виявилися